MEGA рабочий сайт Зеленогорск Codein напиток Lean (лин)

А знаешь, как же это все произошло? Сегодня я тебе свою историю расскажу, сиди, слушай и не шейми меня, ай?

В один чудесный день решил я, что съем жмых-то можно заправить немного кодеином. Знаешь, это такой наркотик, который сильно зависимым делает. Но я не собирался здесь восседать на пятой точке и только пофигеть на все. Я химик, знаешь ли, и для меня все как-то легче становится.

Ну и вот, я на ходу своего друга, который в курсе дела, попросил закладку. А ты знаешь, что такое закладки, да? Это типа наркоманский сленг, который означает тайное хранение наркотиков. Интересно, да? Вот так вот я живу!

Итак, закладку получил, довольный хлопаю в ладоши, а тут другой друг звонит и говорит, что футбольный матч сегодня будет. Не удержался я, и подумал - хочу я на этот матч пойти! Хоть и не фанат, но жизнь одна, и надо попробовать все, пока можем!

Бросил я жмых в свою тусклую комнату и пошел на стадион. Ну и конечно же я не пошел пешком, братцы, а решил прокатиться на автобусе. Как вариант, да? Быстро и эффективно, точно так же, как съесть жмых кодеина.

В автобусе, кстати, было все по-другому, чем я привык. Вон, одна телка сидит, с длинными волосами, шмотки яркие. Ну просто пырка какая-то, ага! А рядом с ней парнишки молодые, прямо фанаты какие-то. Их всего на полстадиона можно было пересчитать!

Ну и я решился, стебанулся, подсел к ним и стал шеймить: "Чуваки, а куда вы все собрались? Что за шарашкина контора, ай?". И они мне все рассказали, что сегодня запросто Локомотив против Спартака. Классика, братан, классика в действии!

Доехали мы до стадиона, там куча народу, все футболом озабочены, а я топаю за этими парнями на трибуну. Мурашки по коже, я тебе говорю!

Забыл сказать, что перед матчем я еще пырялку нашу хорошо спрятал в кармане. Знаешь, это такой шприц, что прямо вжопу колят. Ну так, на всякий случай, а то вдруг что-то, а я без кодеина останусь. Не бывать такого, братан, не бывать!

Ну и начался сам матч. Фанаты кричат, болеют, ну и я понаблюдал за этой полнейшей пиздюлей. Вот они как пытаются гол забить, пытаются, смотришь, и тебе самому весело становится. Чувствуешь себя, как на паране, когда жмых съел.

А потом, знаешь, что случилось? Оба фанатских лагеря разом заткнулись и посмотрели на меня. Понял я, что провернул ход, аж самому стало немного стыдно. Ну и вот, я такой, пырялку из кармана достаю и начинаю шевелить ею, типа шутка такая. Но никто не смеялся, братцы, все только глазами шмыгали.

Конечно, я сразу понял, что нашелся такой один химик, который решил прошмыгнуть на футбол со своими закладками. Но теофедрин в моих закладках был, а кодеина не оказалось. Так что все мимо, братан, все мимо!

И я просто сел на трибуны, плюнул на все это фанатство и решил больше не подпускать жмыхи к футболу. Потом, когда матч закончился, я просто поднялся и ушел. Фанаты так и остались стоять, шмыгая глазами, не понимающими, что случилось.

Ну вот и все, братишка, эта история о том, как я взял закладку кодеина и пошел на футбол. Потерпел неудачу, но зато знаю, что в футбольные дела лезть не стоит. И не химика шеймить при этом, ай!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.